Поводження з відходами на підприємстві

Уряд схвалив Національну стратегію управління відходами в Україні до 2030 року. Стратегія має на меті впровадження системного підходу до поводження з відходами на державному та регіональному рівнях, зменшення обсягів утворення відходів шляхом збільшення обсягу їх переробки та повторного використання. Її реалізація здійснюватиметься трьома етапами: перший – 2017-2018 роки, другий – 2019-2023 роки, третій – 2024-2030 роки. Очікується, що реалізація Стратегії сприятиме впровадженню системи управління відходами на інноваційних засадах; розробленню відповідного законодавства; покращенню стану навколишнього природного середовища, а також санітарного та епідемічного благополуччя населення. Також планується залучення інвестицій у сферу поводження з відходами, а відтак створення сучасної інфраструктури, запровадження новітніх технологій, зменшення обсягів їх захоронення на полігонах тощо. Зокрема, Стратегія передбачає створення до 2030 року 800 нових потужностей із переробки вторинної сировини, утилізації та компостування біовідходів, зменшення загального обсягу захоронення побутових відходів з 95% до 30%, мінімізацію загального обсягу відходів, що захоронюються, з 50% до 35%, а також створення мережі з 50 регіональних полігонів, які відповідатимуть вимогам 31-ої Директиви ЄС. Для забезпечення моніторингу та контролю поводження з відходами буде діяти інформаційна система, яка включатиме відомості про номенклатуру та кількість відходів, що утворюються, перероблюються, утилізуються та видаляються. Також буде обліковано суб’єкти господарювання, що надають такі послуги. Важливим інструментом контролю стане створення Національного реєстру джерел утворення відходів, потужностей у сфері поводження з ними та системи звітності суб’єктами господарювання.

Законодавство про відходи складається із Законів України «Про відходи», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та інших нормативно-правових актів.

Несанкціоноване скидання і розміщення відходів може створювати небезпеку для навколишнього природного середовища та здоров’я людини. Відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані утримувати надані в користування чи належні їм на праві власності земельні ділянки і території відповідно до вимог санітарних норм (ст.22),  забезпечити жителів міст та інших населених пунктів питною водою, кількість та якість якої повинні відповідати вимогам санітарних норм (ст. 18). Підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні своєї діяльності зобов’язані вживати необхідних заходів щодо запобігання та усунення причин забруднення атмосферного повітря (ст. 19).

            Відповідно до ст. 26 Закону України «Про відходи» всі відходи, що утворюються на території України і на які поширюється дія цього Закону в обов’язковому порядку, підлягають державному обліку та паспортизації.            Державний облік та паспортизація відходів здійснюються у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.             Паспортизація відходів ведеться підприємствами з метою їх вичерпної ідентифікації та визначення оптимальних шляхів поводження з ними. Паспортизація відходів передбачає складення і ведення паспортів відходів, паспортів місць видалення відходів, реєстрових карт об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів відповідно до державного класифікатора ДК 005-96 “Класифікатор відходів” та номенклатури відходів.       З метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людини ведеться реєстр місць видалення відходів (ст. 28. Закону України «Про відходи»).             Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню.            Погодження місць розміщення об’єктів поводження з відходами (крім небезпечних відходів) належить до повноважень обласних державних адміністрацій у сфері поводження з відходами (ст. 20. Закону України «Про відходи»)Порядок ведення реєстру місць видалення відходіввідповідно до постанови Кабінету міністрів України від 03.08.1998р. № 1216 «Про затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів»П.2. Реєстр місць видалення відходів (далі – реєстр) – це система даних, одержаних у результаті обліку та опису всіх об’єктів і спеціально відведених місць, де здійснюються операції з видалення відходів. П.3. Місця видалення відходів (далі – МВВ) – спеціально відведені місця чи об’єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами. П.4. Включенню до реєстру підлягають усі місця видалення відходів (ті, що функціонують, закриті, законсервовані тощо). П.5. На кожне МВВ складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником МВВ відповідно до «Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів», затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки від 14.01.1999 р. № 12. П.10. Реєстр створюється і ведеться на підставі паспортів МВВ, звітних даних, що подаються виробниками відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами.П.12. Власники МВВ або за їх дорученням спеціалізовані проектні організації, що мають відповідну ліцензію, здійснюють інвентаризацію МВВ та складають проекти їх паспортів.П.13. Погодження паспортів МВВ здійснюється Управлінням  Держпродспоживслужби на відповідній адміністративній території.П.16. Затверджені паспорти вносяться обласними держадміністраціями до реєстру. Порядок ведення реєстру об’єктів утворення , оброблення та утилізації відходіввідповідно до постанови Кабінету міністрів України від 31.08.1998р. № 1360«Про ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів»            Цей Порядок розроблений відповідно до ст. 27 Закону України “Про відходи”, визначає правила ведення реєстру об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів.            Реєстр складається з двох частин. До першої частини реєстру включаються  об’єкти  утворення відходів (далі – ОУВ), до другої частини реєстру включаються об’єкти оброблення та утилізації відходів (далі – ООУВ) інших власників.             Складення і ведення реєстру здійснюють обласні держадміністрації за участю територіальних органів Держсанепідслужби.            Власники ОУВ та ООУВ, що підлягають включенню до реєстру, або за їх дорученням організації, що мають відповідну ліцензію, відповідно до «Інструкції щодо складання реєстрових карт об’єктів утворення, оброблення та утилізації відходів» заповнюють реєстрові карти і подають їх за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби на обласним держадміністраціям.             Кожному ОУВ та ООУВ у реєстрі присвоюється відповідний номер та фіксується дата реєстрації. Оригінал реєстру зберігається в обласних держадміністраціях, а копії зберігаються в територіальних органах Держсанепідслужби.            Після затвердження реєстру ОУВ та ООУВ оригінал затвердженої реєстрової карти разом з повідомленням про включення ОУВ та ООУВ до реєстру повертаються їх власнику, а копії – територіальним органам Держсанепідслужби та обласним держадміністраціям.             Державні санітарні правила та норми “Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення” ДСанПіН 2.2.7.029-99             До промислових відходів відносяться відходи сфер виробництва та сфер споживання. Серед них найбільшу небезпеку для довкілля і здоров’я населення становлять не утилізовані токсичні промислові відходи.             П.2.1. Гігієнічні вимоги до збирання та тимчасового зберігання промислових відходів на промислових майданчиках.             П.2.1.1. Кожне промислове підприємство повинне розробити інструкцію та план заходів щодо збирання і тимчасового розміщення (зберігання) промислових відходів на промислових майданчиках відповідно I, II та III класів небезпеки. Відходи в міру їх накопичення збирають у тару, призначену для кожного класу з дотриманням правил безпеки, а потім доставляють для тимчасового зберігання на промисловий майданчик (цех, ділянка, склад) і залишають на відведеному місці для подальшого перевезення на об’єкти утилізації, місця знешкодження або захоронення.             П.2.1.2. На кожне місце (об’єкт) зберігання відходів повинен бути складений спеціальний паспорт, у якому зазначаються технічні характеристики місця, найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць (об’єктів).            П.2.1.3. Способи тимчасового зберігання відходів і розміри санітарно-захисних зон від місця зберігання відходів (промисловий майданчик) до сельбищної території визначаються видом,  агрегатним станом і класом небезпеки відходів.            П.2.1.4. При тимчасовому зберіганні відходів на майданчиках на території підприємства у відкритому вигляді (навалом, насипом) або в негерметичній, відкритій тарі повинні бути забезпечені такі умови:     – у повітрі промислового майданчика на висоті до 2,0 м від поверхні землі концентрація шкідливих речовин не повинна перевищувати 30 % граничнодопустимої концентрації (ГДК).      – промисловий майданчик для тимчасового зберігання відходів повинен розташовуватися на території підприємства з підвітряного боку, бути покритий неруйнівним та непроникним для токсичних речовин матеріалом (керамзитбетоном, полімербетоном та ін.) з автономним зливовідводом і нахилом у бік очисних споруд. При цьому попадання поверхневого стоку з майданчиків у загальний зливовідвід повинен бути виключений за рахунок обвалування і інших заходів. Для зазначеного поверхневого стоку необхідні спеціальні очисні споруди, що забезпечуватимуть уловлювання токсичних речовин, очистку і їх знешкодження. Повинен бути передбачений ефективний захист відходів від дії атмосферних опадів та вітру;     – у місцях зберігання промислових відходів повинні бути передбачені стаціонарні або  пересувні вантажно-розвантажувальні механізми для переміщення приймальників з відходами, їх завантаження для вивезення на полігони або в інші місця. Конструкція приймальників повинна забезпечувати можливість їх перевезення автотранспортом.            П.2.1.8. Накопичення і зберігання відходів на промислових майданчиках підприємства допускається у таких випадках:     – при використанні відходів у наступному технологічному циклі з метою їх утилізації;     – при тимчасовій відсутності полігонів для захоронення або транспортних засобів для вивезення відходів.

Відповідно до ст. 33 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з побутовими та виробничими відходами та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.

Статтею 24 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» передбачено, що підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій  земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону. Підприємства, установи, організації зобов’язані утримувати закріплені за ними на умовах договору з балансоутримувачем території в належному стані відповідно до  законодавства та умов договору. Посадові особи підприємств,  установ,  організацій  несуть відповідальність за невиконання заходів з благоустрою,  а також за дії чи бездіяльність,  що призвели до завдання шкоди майну  та/або здоров’ю  громадян,  на  власних та закріплених за підприємствами, установами, організаціями територіях відповідно до закону.