Охорона атмосферного повітря

Охорона атмосферного повітря

Охорона атмосферного повітря – це система заходів, спрямованих на запобігання забрудненню атмосферного повітря вище допустимих норм у процесі господарської діяльності та на відновлення і збереження його якості.

Ряд проблем охорони атмосферного повітря потребує міжнародного регулювання, тому що з’являються конфліктні ситуації, пов’язані з перенесенням забруднення з повітрям та водою (кислотні дощі в Європі, перенесення з Західної та Центральної Європи в Україну разом з атмосферним повітрям сірчаного газу та сульфатів, перенесення водами Сіверського Дінця забруднень із Бєлгородської області Російської федерації тощо).

Підлягають регулюванню заходи, пов’язані зі споживанням повітря і його змінами по якості та складу, що ведуть до змін погоди й клімату.

Екологічна проблема – глобальна і зачіпає інтереси багатомільярдного населення Землі. Можна виділити три основні складові екологічних проблем: а) біологічну б) технічну в) соціально-економічну Найбільш складною проблемою є соціально-економічна.

Людство повинно відповісти на запитання – чи здатне суспільство запобігти глобальній екологічній кризі чи воно приречене на загибель від виснаження природних ресурсів і надзабруднення оточуючого природного середовища ?

Штучне (антропогенне) забруднення атмосфери

Відбувається внаслідок зміни її складу та властивостей під впливом діяльності людини. За будовою та характером впливу на атмосферу штучні дже рела забруднення умовно поділяють на технічні (пил цементних за водів, дим і сажа від згоряння вугілля) та хімічні (пило- або газо подібні речовини, які можуть вступати в хімічні реакції).

За агрегатним станом усі забруднювальні речовини поділяють на тверді, рідкі та газоподібні.

Саме газоподібні забрудники становлять 90 % загальної маси речовин, що надходять в атмосферу. Забруднення атмосфери неоднакове по регіонах. В індустріально розвинених районах воно може бути в тисячу разів більшим за серед-ньопланетарні значення. У світі щороку спалюють понад 10 млрд т органічного палива, переробляють близько 2 млрд рудних і нерудних матеріалів. Лише при спалюванні вугілля и атмосферу щороку потрап ляє близько 120 млн т попелу, а разом з іншими видами пилу — до 300 мли т. За приблизними підрахунками, в атмосферу за останні 100 ро ків надійшло 1,5 млн т арсену, 1 мли т нікелю, 900 тис. т чадного газу, 600 тис. т цинку, стільки ж міді.

Серйозної шкоди навколишньому середовищу завдає хімічна про мисловість. Особливо небезпечними є сірчисті сполуки, оксиди азоту, хлор та ін. Майже всі забруднювальні речовини можуть вступати між собою в реакції, утворюючи високотоксичні сполуки. У поєднанні з ту маном це явище дістало назву фотохімічного смогу.

Значним джерелом забруднення довкілля є підприємства чорної металургії. Вони викидають в атмосферу багато пилу, кіптяви, сажі, важ ких металів (свинець, кадмій, ртуть, мідь, нікель, цинк, хром). Ці речовини практично стали постійними компонентами повітря промислових центрів. Особливо гостро стоїть проблема забруднення повітря свинцем.

Повітря забруднюють практично всі види сучасного транспорту, кількість якого постійно збільшується у всьому світі. Майже всі складові вихлопних газів автомобілів шкідливі для людського орга нізму, а оксиди азоту до того ж беруть активну участь у створенні фото хімічного смогу. Одна вантажівка або один легковик викидає в повітря відповідно 6 м4 З м3 чадного газу СО. Забруднюється повітря і пилом гуми з покришок автомобілів і літаків (один автомобіль утворює близь ко 10 кг гумового пилу).

Найбільшу загрозу для людства становить забруднення атмосфери радіоактивними речовинами. Ця проблема вперше виникла в 1945 р. після вибуху двох атомних бомб, скинутих з американських літаків на японські міста Хіросиму й Нагасакі. Природна радіоактивність існує незалежно від діяльності людини.

Живі істоти певною мірою пристосувалися до неї, хоч шкідливість її для них є очевидною.

Атмосфера має здатність до самоочищення. Концентрація забруднювальних речовин через розпорошення їх у повітрі, осідання твердих часточок під впливом сили граві тації, випадання різних домішок з опадами (дощ інтенсивністю 1 мм/год за 45 хв вимиває з повітря 28 % часточок пилу діаметром 10 мкм). Проте від величезної кількості забруднювальних речовин, що надхо дять в атмосферу сьогодні, вона не встигає самоочищуватись. Так, при спалюванні за рік 2,1 млрд т кам’яного вугілля і 0,8 млрд т бурого в навколишнє середовище потрапляє 225 тис. т арсену, 225 тис. т герма нію, 153 тис. т кобальту і, крім того, мільйони тони пилу з металургійних заводів, майже 1/5 частина світового виробництва цементу.

Головними екологічними глобальними наслідками забруднення атмосфери є:

-парниковий ефект;

-озонова дірка;

-кислотні дощі;

-смог.

Вплив транспорту на атмосферне повітря. В промислово розвитих країнах основним джерелом забруднення атмосфери є автотранспорт, парк якого безупинно росте. Якщо в 1900 р. на планеті нараховувалося біля 6 тис. автомобілів, то до 2000 р. чисельність світового парку автомашин досягла 500 млн. одиниць.

На протязі всього свого існування людство весь час стоїть перед вічними проблемами:

1. Наступ на природу та її перетворення.

2. Нестача знань про природу.

У відповідь на це суспільство весь час відчуває помсту природи за свої дії. Американський вчений Б. Коммонер сформулював чотири основних екологічних закони:

1. Все пов’язано з усім.

2. За все треба платити.

3. Нічого не проходить безслідно.

4. Природа знає краще. У свідомості багатьох людей і до цього часу існують помилкові твердження відносно природи. Так наприклад, вважати лісові ресурси джерелом тільки деревини – помилка. Треба пам’ятати, що значно більше перевищує вартість деревини те, що дає ліс: гриби, ягоди, звірина, птиця, фітонциди. В кінці кінців ліс – це фільтр, що очищає та підтримує на належному рівні якість повітря, яким ми дихаємо.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *